Медична реформа в Україні: що чекає лікарів і пацієнтів

Нещодавно ми вже повідомляли своїм читачам про ухвалення депутатами Верховної Ради законопроекту № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», що практично дав старт медичній реформі в Україні й уможливив початок змін в системі охорони здоров’я вже з 2018 року.

Проте дискусії довкола цього питання точаться досить гострі й думки висловлюються неоднозначні, більше того – абсолютно протилежні. Інформація і в засобах масової інформації, й серед політичного бомонду, й у середовищі медиків, і в родинному колі пересічних українців різноманітна й суперечлива, вона обростає чутками, домислами, міфами, інсинуаціями.

У чому запевняє Міністерство охорони здоров’я

«Уже з наступного року пацієнти та лікарі матимуть зовсім нові стосунки з системою охорони здоров’я», – зазначає очільниця міністерства Уляна Супрун. Найголовніше, на чому акцентують увагу урядовці: всі послуги, аналізи, дослідження, ліки, що надаються за державною програмою медичних гарантій, будуть для пацієнтів стовідсотково безкоштовними. Й беруться пояснювати суть задекларованих ними нововведень.

* Реальна безоплатна допомога

Реформатори заперечують, що медицина стане платною й дуже дорогою. Навпаки, зауважують, що якраз саме сьогодні й не існує в Україні безкоштовної медицини. Й наводять результати опитувань, згідно з якими 90 відсотків ліків українці купують за власний кошт, а кожен другий пацієнт відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей.
А ось після реформи з‘явиться реальна безоплатна допомога, бо діятимуть нові чіткі правила державного фінансування медичної системи, однакові для кожного громадянина. Тобто, буде створений конкретний список послуг, що їх повністю фінансуватиме держава. Такі тарифи та перелік послуг кожного року буде затверджувати Уряд.
Гарантовано безоплатними будуть:
– первинна допомога (допомога лікарів первинної ланки – педіатрів, терапевтів, сімейних лікарів, які працюють у поліклініках, амбулаторіях, мають приватну практику);
– екстрена допомога (невідкладна допомога – термінові операції, в тому числі гострий серцевий напад, інсульт, ниркова недостатність, апендицит, переломи тощо);
– паліативна допомога (держава зобов’язується оплачувати необхідну кількість знеболювальних препаратів);
– медична допомога дітям до 16 років;
– медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згідно з медичною реформою, медична допомога завжди і в повному обсязі надаватиметься громадянам за рахунок коштів державного бюджету. На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100 відсотків усього необхідного лікування та, що важливо, медикаментів згідно з деталізованим описом. Це покриватиме, як стверджують чиновники, близько 80 відсотків усіх звернень за медичною допомогою. На вторинному й третинному рівнях держава гарантує 100-відсоткову оплату лише тих медичної допомоги й інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування й визначені програмою медичних гарантій. До слова, не оплачуватимуться з державного покриття естетична стоматологія, пластична хірургія тощо.
Кожна медична послуга матиме визначений тариф, за ним держава сплачуватиме лікарні кошти – для того, щоб у медиків були гідні зарплати і ці гроші не платили пацієнти. Щоправда, обсяг таких гарантованих послуг залежатиме від бюджету фінансування системи охорони здоров’я, але, запевняють урядовці, в будь-якому разі він буде ширшим, ніж зараз, і забезпечить якісне лікування. При цьому законопроект не передбачає стягнення з громадян жодної плати за необхідну їм медичну допомогу.
Повний список послуг програми медичних гарантій буде у 2020 році, коли реформа запрацює повністю. Ціни на послуги в лікарнях мають бути однаковими, де б вони не знаходились. Міністерство охорони здоров’я опублікує список тарифів на послуги після збору статистики щодо того, чим реально, а не на папері, хворіють люди, збору даних про реальні витрати лікарень, оцінки бюджету, що буде виділений на програму медичних гарантій на 2020 рік.
*Закриття закладів чи скорочення медперсоналу не буде
Про це, кажуть у міністерстві, в законопроектах про медичну реформу навіть не йдеться: ні закриття лікарень, ні звільнення медиків не планується.
На першому етапі реформи Національна служба здоров’я укладе договори з усіма лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги. Але з роками конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» дозволять упорядкувати мережу існуючих медичних закладів: малопотужні, погано оснащені й малозавантажені лікарні, де просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення – на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси. А ось найкращі лікарні додатково технічно й кадрово підсилять, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу.
Реформа сприятиме здоровій конкуренції серед лікарів. Звільняти нікого не будуть, але без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть іти люди. А хороший лікар завжди матиме потік пацієнтів і достойні гроші від держави за свою роботу.
Впорядкуванням і поліпшенням мережі лікувальних закладів, створенням належних умов для роботи лікарів, ремонтом дороги до лікарень опікуватиметься місцева влада – децентралізація принесла в місцеві бюджети достатньо коштів для вирішення цих питань. Держава лише встановлюватиме технічні вимоги щодо доїзду до лікарні та її мінімального навантаження (кількість пологів, оперативних втручань), а також виділить додаткові гроші на підсилення опорних закладів та перепрофілювання слабких і малозавантажених.
*Лікарі відчують покращення
Медична реформа передбачає, що бюджетні гроші будуть виділяти не лікарням за їх існування, а пацієнтам на лікування. Це означає, що держава буде платити лікарням та лікарям за надані конкретним пацієнтам медичні послуги.
Уряд обіцяє вже в наступному році на первинній ланці виплачувати в середньому на одного пацієнта близько 370 гривень, а у 2019-ому – 450 гривень. При цьому середній тариф коливається в той чи інший бік, залежно від різних факторів. Наприклад, якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери віком старше 65 років, то тариф буде майже вдвічі вищим за той, що встановлений для молодих людей. Це означає, що лікар первинної ланки зможе отримувати в рік від 740 000 до 900 000 гривень на свою практику, якщо набере максимальну рекомендовану кількість пацієнтів у 2000 осіб. У цей бюджет входять оренда, оплата роботи лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів.
Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт. Вони можуть зареєструватися фізичною особою-підприємцем і відкрити власну практику, або об’єднуватися з іншими лікарями в практики первинної медичної допомоги, щоб оптимізувати витрати. Також лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги, де будуть відмінені тарифні сітки й рівень зарплати медичного працівника базуватиметься виключно на його компетенції.
Отже, на первинній ланці здоров’ям пацієнтів опікуватиметься сімейний лікар. У зв’язку з цим мешканців сіл особливо хвилює доля фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерів. Останні, кажуть розробники реформи, залишаться. Фельдшери не замінятимуть лікаря, але стануть його помічниками й забезпечать доступ до медичної допомоги в найвіддаленіших населених пунктах.
А ось потурбуватися про підвищення якості життя лікаря повин­на буде місцева влада. Якщо, наприклад, громада побудує якісну амбулаторію та житло для медика, то й спеціаліста в село знайти буде легше.
*Спеціалісти розширюватимуть профіль
Лікарі первинної ланки – сімейні лікарі, педіатри, терапевти – будуть проходити донавчання й після цього зможуть «вилікувати все», тобто, надавати значну частину тих послуг, що їх зараз надають вузькі спеціалісти. Звісно, лише в тих випадках, коли можна обійтися без госпіталізації та спеціального складного обладнання.
Якщо ж пацієнтам потрібні обстеження у вузьких спеціалістів, ці питання куруватиме сімейний лікар. Він видаватиме направлення до фахівців вузького профілю, а держава відшкодує вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів. Проте, до певних спеціалістів (наприклад: гінеколог, психіатр тощо) візити держава оплачуватиме й без направлення сімейного лікаря.
Звісно, ви можете звернутись до вузького спеціаліста й самі, але в такому разі повністю всі витрати на вартість послуг лікаря й лікування ляжуть на ваш власний гаманець.
*Запроваджується електронна система охорони здоров’я
Впровадження медичної електронної системи має, передусім, полегшити життя пацієнтам, оскільки з її допомогою можна буде вибрати будь-якого лікаря й записатися до нього на будь-який зручний час у режимі оnline. Пацієнти матимуть особистий кабінет, на кшталт медичної картки, де лікар зможе дізнатися історію хвороби людини в будь-якому медичному закладі, куди б вона не звернулася.
У вересні цього року вже запрацював пілотний проект медичної електронної системи – eHealth. Передбачається, що з квітня 2018 року електронна система охорони здоров’я стане офіційним джерелом інформації про те, які кошти мають бути сплачені медичному закладу за конкретного пацієнта і надану йому медичну допомогу.
*Телемедицина в селі – це реально
У Верховній Раді підтриманий і проект закону «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Згідно з документом, залучення кваліфікованого медперсоналу в село передбачає забезпечення медиків службовим житлом і транспортом, створення можливостей для отримання освіти, підвищення кваліфікації. Проект також пропонує визначити, що пріоритетом є забезпечення сільських лікарень широкосмуговим доступом до інтернету і програмним забезпеченням для функціонування електронної системи охорони здоров’я та впровадження телемедицини.
Телемедицина – це оперативне консультування вузьким спеціалістом, який перебуває на відстані від пацієнта. Найактуальніше це для кардіологічної допомоги. Щороку в Україні стається 40 тисяч інфарктів, 20 тисячам із них потрібна невідкладна медична допомога. Але часто такого пацієнта просто небезпечно везти далеко, або навпаки – біль у серці не є загрозливим, і їхати за сотню кілометрів немає потреби. А фельдшер чи лікар на місці не може правильно оцінити дані кардіограми. В такому разі він зможе передати результати вузькопрофільному спеціалісту в область у реперфузійний центр і той одразу проконсультує, що слід робити. Для цього не потрібні якісь особливі технології, а кардіографами Міністерство охорони здоров’я планує оснастити всі «швидкі», де їх ще немає. Вузькопрофільні спеціалісти безперервно чергуватимуть у спеціально обладнаних реперфузійних центрах. Тоді лікар зможе надати екстрену допомогу людині відразу на місці. Також фахівець може віддалено консультувати цифрові рентгенограми і комп’ютерні томограми, та надсилати деякі аналізи. Тобто, телемедицина спростить діагностику в тих випадках, коли потрібен не персональний огляд, а оцінка даних досліджень; дасть можливість пацієнтам із віддалених районів проконсультуватися у вузького фахівця.
У телемедицині важливим є не стільки Інтернет, скільки впровадження самої системи такої допомоги пацієнтам. Адже зараз лікарі бояться відповідальності, не беруться консультувати по Інтернету або телефоном, бо не було такого дозволу. Тепер, коли міністерство підготувало відповідні накази, ситуація зміниться.

Ольга Богомолець, Народний депутат України, голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я:
Останніми днями очільники МОЗу, побачивши обурення людей від того, що під виглядом медреформи їм намагаються впровадити платну медицину, різко змінили риторику.
Тепер вони ходять по телеканалах та розповідають, що всі медичні послуги будуть безкоштовними, за рахунок держави. Це нахабна та цинічна брехня.
Будь-кому абсолютно зрозуміло, що якщо в бюджеті грошей не прибавилося, а ціни на все ще й зросли, то краще фінансувати медицину не вдасться.
В бюджеті на 2018 рік на всю медицину передбачені 114 млрд гривень. Якщо підвищити зар­плату лікарям хоча б до рівня вчителів, то тільки на оплату праці медиків знадобиться 185 млрд гривень. Але МОЗ, навіть не скривившись, обіцяє підвищити зарплату ще набагато більше.
Грошей не вистачить навіть на зарплати медикам, про яку безкоштовну медицину можна говорити?
Замість того, щоб забезпечити виконання ст. 49 Конституції України, добиватися внесення змін до бюджету та збільшення видатків на медицину, вони продовжують повторювати свої заклинання, від яких кількість грошей на охорону здоров’я не збільшується.
Лікарям МОЗ обіцяє захмарні зарплати, пацієнтам – повністю безкоштовну та високоякісну допомогу… Головне – обіцяти, обіцяти всім і побільше, тільки б люди не задавали саме зараз зайвих запитань.
А потім, коли хвиля ейфорії від «реформи» спаде, можна буде сказати: вибачте, люди, але грошей в бюджеті на всіх і все не вистачає, доведеться вам платити за лікування самим. По тих самих тарифах, що публікувалися, і які ми називали фейковими.
 Джерело: блог Ольги Богомолець

Що думають із приводу реформи медики

Валентина Носенко, головний лікар Пришибського центру первинної медико-санітарної медицини:
– Я пройшла вже досить довгий шлях у медицині, тому порівнювати є з чим. Згадую, як було раніше, коли я ще працювала медсестрою, і думаю, що очікувати нам у майбутньому. Якщо відверто, то мене, як і інших, дещо лякає перспектива невідомості, невизначеності. Багато людей не розуміють, що нам чекати від цієї реформи. До неї нас готували заздалегідь, не на одних форумах збирали, розповідали, спрямовували. Наразі, наприклад, у закладах нашого Пришибського центру первинної медико-санітарної допомоги вже здійснені перші кроки: підготовлені реєстри так званих «червоних» пацієнтів, які проживають на території, й занесені на електронні носії. Із семи наших амбулаторій загальної практики – сімейної медицини шість забезпечені комп’ютерами й Інтернет-зв’язком. Звісно, хочеться бути оптимістом, сподіватися на позитивні зрушення в медичній галузі, адже сьогоднішній час вимагає змін. Але в мене багато сумнівів і запитань, передовсім, стосовно сільської медицини, бо сьогодні, як би що не говорили, а різниця між містом і селом велика. Передовсім, ми ще не готові технічно. Так, електронна база лікарів і пацієнтів – це добре: менше паперів і більше уваги відвідувачам, але… Нестабільна робота провайдерів (у Недогарках нещодавно майже два місяці не було Інтернету), кібератаки типу недавнього вірусу Реtya, взагалі відсутність по фельдшерсько-акушерських пунктах комп’ютерів – як за таких непередбачуваних чи наразі існуючих умов працювати, заносити до електронного реєстру дані про щоденний прийом і передавати статистику в Київ? Про сільську телемедицину – окрема мова. Щоб її запровадити, необхідно створити належну й рівну для всіх закладів матеріальну базу. До того ж, забезпечити село фаховими медичними кадрами.
Стосовно фінансів, то всі нюанси мають відпрацювати за півроку. Планують, що до державних гарантій певні суми на медицину додаватимуть громади. В 17-тисячну заробітну плату лікаря мені поки що повірити важко.
Ще один важливий аспект. Нам кажуть, що лікарі не зобов’язані будуть іти до хворих: «Ми вас хочемо позбавити від необґрунтованих викликів, від ходіння вимірювати температуру». Мовляв, недужі мають самі йти на прийом. Справді, інколи й бувають такі «дріб’язкові» виклики, але не в селі. А якщо це старенька чи немічна особа, а коли доїхати до медичного закладу їй нічим чи довго? Трапляються випадки, коли людина перебуває на межі життя і смерті, й лише миттєва допомога місцевого фахівця (поки та «швидка» доїде!) може врятувати від непоправної біди. Ми на своїх дільницях пацієнтам на дому і тиск вимірюємо, й електрокардіограму робимо, й інгаляції. За новими ж вимогами час на такі виклики не передбачений. Ось такі моменти мені незрозумілі. Отож, в успішному реформуванні галузі я дещо сумніваюся і сказати однозначно, що буде позитив, я не можу.

 


Раїса Донцова, терапевт Білецьківської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини:
– За 57 років у медицині я пережила незліченну кількість реформ. Остання реформа досить таки значна. Хочеться вірити, що всі люди зможуть отримувати належне медичне забезпечення, а не лише ті, хто має купу грошей. А взагалі я особисто – за страхову медицину.

Сергій Клименко, завідувач Омельницької амбулаторії загальної практики – сімейної медицини:
– Маячня, маячня і ще раз маячня – ось моя думка про нинішню медичну реформу. За 33 роки моєї роботи в галузі охорони здоров’я я вже стільки всього надивився, й мені здається, що нашу медицину дійсно треба охороняти – від таких ось чиновників, які до неї присмокталися й намагаються щось «будувати» в цій царині. Поясню, чому. Свого часу в нас в Україні діяла система Семашка, що її сьогодні критикують і знищують. Насправді вона є й залишається найкращою у світі. Основна її умова – в рік на кожного жителя країни виділялися 280-300 карбованців, а карбованець тоді прирівнювався до 1 доллара, а то й дорожчий був. Уявляєте, якщо зараз дати 300 доларів на кожного жителя країни! А ці реформатори намагаються сьогодні виділити 370 гривень – 13,7 долара!!! Вся система Семашка – а це було державне фінансування – діяла як солідарна. Сьогодні я захворів – на мене витратили кошти мої й того, хто до лікаря не звертався. Ці гроші пішли мені на безкоштовне лікування, медикаменти, операцію й т. д.. Я вилікувався – рік не хворію, а мої гроші іншому пішли. Так, у цій системі теж були недоліки – роздуті штати, наприклад, ціла мережа науково-дослідних інститутів і шкіл. Хоча це й шикарно, але дещо гіпертрофовано. Там би взяти скальпель і трохи пообрізати: зменшити кількість академіків непотрібних, доцентів, які пишуть усілякі незграбні дисертації й за це гроші отримують. І всіх цих науковців відправити в село. Ось де реформу треба було робити! При цьому залишити існуючу й доступну кожному п’ятирівневу систему медичної допомоги: Київ, область, місто, район, сільська амбулаторія чи лікарня й фельдшерсько-акушерський пункт. Зараз запровадили трирівневу, зламали практично систему центральних районних лікарень, при незмінних кількості населення й фінансуванні розширили штати створеними центрами первинної медико-санітарної допомоги й збільшили на це витрати… Як на мене, це просто безглуздя.
Нова медична реформа абсолютно не враховує відмінності між містом і селом. Сімейний лікар і дві медсестри – це ідеальний варіант для міста, де 2 тисячі осіб проживають у кількох багатоповерхівках одного-двох кварталів. А село? В нашій амбулаторії один лікар, 3600 мешканців у 16 селах і хуторах, 44 кілометри – радіус обслуговування. Як лікуватимуться ці люди, якщо навіть виклики відмінять? А яке в нас обладнання? Останнє поновлення медтехніки за державний кошт в Омельнику було у 80-і роки минулого століття. Звісно, сучасне устаткування в нас є, але воно з найдешевших і закуплене за спонсорської допомоги. Щоправда, кілька років тому з області на 65 тисяч видали деяке обладнання, але не те, що нам потрібне, а те, що в них було. Тож насправді автори реформи не розуміють, що є проблеми, які не в кабінеті в Києві треба вирішувати, а їхати в села й хутори і дивитися на місці.
Не бачу в новому законі й жодного слова про страхову медицину як таку, про необхідність обов’язкового державного медичного страхування й акумулювання власних коштів громадянина на медичне обслуговування в недержавних страхових фондах чи в банках.
Найстрашніша проблема в медицині – недофінансування. Тому я вважаю, що не варто нічого ламати, а слід дати галузі належні кошти й суворо контролювати цільове їх використання. Я не впевнений, що ця реформа гарна. Мені вона не подобається. Звісно, я мовчки виконуватиму все, що вимагатиметься від моєї посади, але ентузіазму в моїх діях не буде. Якщо «революцію» в медицині роблять рентген-технік і економіст – тоді на успіх сподіватися не доводиться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *