Молодим усе під силу

Леонід Франчук.

У наш час рідко зустрінеш людину, яка могла б сказати: «На роботу йду, як на свято!», тим паче, в сільській місцевості. Частіше чуєш: то зарплата не влаштовує, то графік роботи, то умови праці…
Селянському фермерському господарству «Атланта» в цьому плані, можна сказати, пощастило. У 2014 році виявив бажання працювати на підприємстві молодий чоловік Леонід Франчук. Оскільки він із с. Книшівка Козельщинського району, то інформації про нього було мало, й керівництво, як зазвичай, взяло його на випробувальний термін різноробочим на свинотоварну ферму. Леонід не цурався жодної роботи, а головне: за що б не брався – все «горіло» в його руках! Майже 3 роки пропрацював на свинофермі, потім із півроку – на зернотоку.
Підприємство, йдучи в ногу з часом, удосконалювало виробництво. У зв’язку зі збільшенням процесів механізації, керуючому СТФ Анатолію Андрущенку був потрібен помічник із механізації трудових процесів. Керівництво вирішило: «А чому б не поставити помічником Леоніда Франчука – молодий, перспективний, «золоті» руки має?.. Для молодого працівника це й почесно, й водночас відповідально… Він став зразком для інших, адже сам працював різноробочим, знає роботу зсередини. Мабуть, немає такого інструмента, яким би він не володів. Уміє все: від цвяха забити до транспортера полагодити; володіє комп’ютером, звідки черпає цікаву інформацію для роботи.
Леонід – міський хлопець. Маючи 36 років, пройшов уже чималий трудовий шлях. Закінчив 9 класів Кременчуцької загальноосвітньої школи №13, вступив до ПТУ №7 м. Кременчук, де здобув спеціальність наладчика агрегатних верстатів. Уже тоді (паралельно з навчанням) підробляв на деревообробному комбінаті «Кленовий лист». Спочатку простим робітником, а по закінченні училища – оператором паркетної лінії. Та молодість бере своє, і Льоша, як його звикли називати, поїхав шукати романтику! Був на заробітках у Бєлгородській та Луганській областях у будівельній бригаді, яка зводила будинки дитячого типу, що виділялися сім’ям, у яких було 5 і більше дітей.
Та де не добре, а вдома найкраще! Повернувшись до Кременчука, зустрів свою майбутню дружину Ірину, яка народила йому двох синів і донечку. Микита й Кирило вже школярі, а 4-річна Анечка – татова улюблениця! Треба тільки бачити, як горять очі в Леоніда при згадці про дружину й дітей.
Звичайно, можна було знайти себе у великому індустріальному місті, та молода сім’я вибрала село, де дихається на повні груди, де діти набираються сили від природи, де люди щирі та відкриті. Ось уже 11 років родина Франчуків проживає в Книшівці. Завели господарство: 2 телят, 7 кіз, кролі, птиця. Мають овочі зі свого городу та фрукти зі свого саду.
А робота в сільському господарстві, як говорить Леонід, йому до душі. Тут він набирається досвіду, утверджується як спеціаліст. Дуже добре відгукується про підприємство: щомісяця вчасно видається зарплата, відлагоджена безкоштовна система харчування та підвезення працівників із віддалених сіл на робочі місця й по домівках після трудового дня, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та спецодягом.
Його девіз: «Працювати як для себе і дивитися вперед на 5-10 кроків». Адже ми закладаємо фундамент для своїх дітей, каже Леонід, для свого майбутнього. Буде прибуткове господарство, буде зростати виробництво – і в нас, і в наших дітей все буде добре!
Сторінку підготувала Тетяна Керімова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *