Село моє – найкраще на землі


До щему в серці дорогі й незабутні, наймиліші, найкращі, найрідніші Кам’яні Потоки! Село з Тарасовими «ланами широкополими, і Дніпром, і кручами», зі славними козацькими коренями, з видатними постатями, з прекрасними й працьовитими людьми. Земля, оповита пахощами бузку й півоній, вкрита весняним білопінням садів, обтяжена добірним колосом золотих пшениць. Отчий край, батьківська домівка… Вони завжди бентежать, чарують, тішать, дивують.

Ось і нещодавно відзначення дня Кам’янопотоківської територіальної громади й 74-ої річниці визволення від нацистських загарбників вкотре стало оригінальним, незабутнім заходом як для місцевих жителів, так і для гостей свята. Родзинкою його виявився флеш-моб «Послання нащадкам», що стартував колоною байків та авто від початку території сільради в селі Садки. На шляху кортеж зупинявся біля шкіл і медичних амбулаторій у Садках і Кам’яних Потоках, біля дитячого дошкільного закладу «Ялинка» й завершив урочистий пробіг біля центру культури й дозвілля. На кожному етапі колективи згаданих вище закладів передавали сільському голові Лідії Кравченко свої послання майбутньому поколінню.


Чому саме цього дня? Та тому, що був він і справді знаменний, знаковий, незвичайний: жителі громади відкривали капсулу часу, закладену 1982 року в стіні щойно збудованого тоді сільського будинку культури з листом, адресованим нащадкам 2017 року. Почесне право зробити це було надане юним мешканцям Владиславу та Софії Дзюбанам, Іллі Андрєєву, Діані Пронь, Ігорю Рудюку та голові громадської організації «Клуб КУНФУ «Єдність» Сергію Дзюбану.
Приємним сюрпризом цього пам’ятного дійства стала присутність одного з авторів «заповіту з минулого», тодішнього секретаря парткому радгоспу імені Щорса Олександра Степаненка. Він звернувся до своїх колишніх односельців зі щирими словами вітань і теплими спогадами про роки роботи в Кам’яних Потоках. А Лідія Кравченко зачитала послання з далекого 1982 року, що в ньому йшлося про виробничі здобутки господарства і вклад його в розвиток села, називалися імена кращих працівників, висловлювалася впевненість, що й наступні покоління примножать славу кам’янопотоківських трударів. Передавши пожовклі від часу аркуші на зберігання в місцеву бібліотеку-філію її завіду­ючій Ніні Бойко, сільський голова урочисто вклала в капсулу новий лист у майбутнє – нащадкам 2041 року. Металевий циліндр із рук у руки передали всім, хто зібрався на святі, аби кожен долучився до такого історичного моменту й міг зустрітися на цьому місці через 34 роки – в день 50-річчя незалежності України. По тому капсулу вклали в нішу і знову замурували в стіну.

 

Далі урочиста частина та концертна програма з нагоди Дня територіальної громади продов­жилися в залі. Скільки тепла й любові, захвату й возвеличення рідної землі вихлюпувалося зі сцени! Гостинно й щедро роздавали всім присутнім сонячний коровай, складаючи вдячність і шану працівникам сільського господарства напередодні їхнього професійного свята; скорботним полум’ям свічок обпікали серця споминами про пекельний голодомор 33-го, що забрав сотні невинних життів місцевих жителів; печальною хвилиною мовчання й покладанням гірлянди слави до пам’ятника воїнам-визволителям ушановували пам’ять понад 700 односельців, загиблих на фронтах Другої світової, й більш як 400 воїнів, які полягли в боях за звільнення Кам’яних Потоків у 1943-ому; славили й пишалися 64 земляками, які сьогодні захищають територіальну цілісність і суверенність держави на сході України; вручали квіти присутнім у залі учасникам антитерористичної операції Віктору Сапізі, Олегу Скрипці, Андрію Плосконосу, Олександру Ковкраку, Ігорю Сакалю.
Очільник громади Лідія Кравченко, вітаючи всіх зі святом, низько вклонялася ветеранам війни й сьогоднішнім воїнам за відвойовані свободу й мир на рідній землі, дякувала сільським трудівникам за сумлінну працю на благо розвитку й процвітання населених пунктів сільради, висловлювала надії на подальші успіхи і здобутки, вручала грамоти й подарунки найкращим працівникам і сільським активістам. Такої честі були удостоєні Лариса Андрєєва, Любов Багмут, Аліна Біляєва, Валентина Вергал, Герман Герцен, Олена Деменко, Сергій Дзюбан, Наталія Дудник, Тетяна Коврига, Лариса Лутченко, Тетяна Петрова, Інна Процик, Валентина Філоненко, Тетяна Харитонович, Ольга Шерстюк, Ірина Яресько та Ірина Яковенко.


Не оминули згадати на заході й найстарішу жительку села 96-літню Олександру Семенівну Олійник та наймолодшого мешканця – Кирила Бондаренка, який народився 29 жовтня 2017 року. А загалом цього року в селі з’явилися на світ більше півсотні маленьких громадян. Славили зі сцени й багатодітні родини, яких на території сільради 37! Зокрема, по п’ятеро дітей виховують сім’ї Людмили та Сергія Танасійчуків, Ірини й Миколи Вусиків, Лариси й Анатолія Андреєвих, Оксани й Павла Кравченків, а також тато Віталій Дунь; по четверо дітей ростуть у родинах Валентини і Юрія Гарників, Світлани і Юрія Дубів, Яни Долженко й Галини Чорноіван. Складали на святі осанну й матерям-героїням – жителькам сільради Валентині Кравченко, Любові Трофименко, Клавдії Бабич, Людмилі Булат, Євдокії Петровій; зичили щастя й любові подружжям Миколи та Лідії Русаленків, Леоніда й Катерини Печериць, Михайла й Неоніли Скапів, які цієї осені відзначають золоті весілля; вітали односельців, які цього дня святкували день народження; згадували теплим словом місцевих майстрів народної творчості.

Й у весь цей нестримний, повноводий потік вшанування славних односельців органічно вливалися яскраві виступи аматорів сільської сцени – славнозвісного народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Славутяни», гурту «Сузір’я», клубу «Єдність», вокального ансамблю «Дзвіночок», хореографічного колективу «Едельвейс» та маленьких танцівників дитячого садка «Ялинка» й Садківської школи, солістів Олени Івлєвої, Наталії Забари, Юрія Омельченка, Олега Хоренка, Інни Печериці, Олександра Овчаренка, Влади Удовицької, Анастасії Деменко, Максима Говоруна, Діани Міщенко, Вікторії Вінер.
Доброзичлива й щира аудиторія оплесками приймала ці мистецькі дарунки, насолоджуючись спільним святом і втішаючись тим, що їхня велика й дружна сільська громада має безліч приводів для гордості за свою маленьку батьківщину, для надії на її краще й успішніше майбутнє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *