З любов’ю в серці

Саме так живе дружна родина Пахалюків із села Пришиб, плекаючи в серці любов до України, національних традицій і народного мистецтва.
Кременчуцький край багатий талантами: хтось в’яже, хтось вишиває, хтось виготовляє роботи з бісеру, хтось малює… Всіх видів мистецтв, що ними займаються наші земляки, не перелічити. Хтось зі своїми роботами бере участь у різноманітних виставках і конкурсах району чи області, а є й ті, про чиї таланти знають тільки близькі. З однією такою родиною, яка не так давно відкрила свої мистецькі здібності широкому загалу, сьогодні «Перемога» хоче познайомити своїх читачів.
Подружжя Юлії і Юрія Пахалюків із села Пришиб разом займаються народними танцями, та мають ще декілька талантів. Юлія пише вірші та виготовляє картини в жанрі квілінгу, а Юрій пише картини та займається боді-артом.
Юлія зізнається, що вірші вона пише не постійно, тож збірок власних немає.
– Перший свій вірш я написала десять років тому, – говорить Юлія Пахалюк. – Тоді, навчаючись в університеті на журналіста, в мене був предмет «Журналістська майстерність». Одного дня нам дали завдання: зробити щось з одним словом. Мені дісталося слово «озирнись», і тоді народився мій перший у житті вірш під такою назвою. Свої перші вірші друкувала в студентській газеті, але більше ніде я їх не демонструвала. Звичайно, надихало писати мене кохання, страждання. Коли народилася перша донька, то були в мене вірші про неї. Загалом тематика моїх творів різна. Я трохи песиміст і тому навіть у віршах про кохання я не пишу про те, як все прекрасно й чудово. В мене все конкретно, різко й навіть із сарказмом. Нині мене, як і раніше, надихають діти, кохання й сьогодення. Пишу для себе, для душі, на широкий загал їх не виставляю.
Хоч і вчилася Юлія на журналіста, працювати за професією жінка не стала:
– Так склалося життя, що я з села нікуди не поїхала, вийшла заміж, народила донечку, працювала вихователем у дитячому садочку. Потім у нашій сім’ї з’явилася ще одна дівчинка. Я ще минулого року була в декретній відпустці, коли їй виповнилося два рочки й вона пішла до садочка. А з нового навчального року і я вже вийшла працювати. Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, я вже дуже хотіла на роботу, часто в садок заходила, цікавилася, що в нас там новенького. Я жодного разу в житті не пошкодувала про те, що пішла працювати вихователем, а не журналістом. Я дуже люблю дітей, займатися з ними – одне задоволення. А нині, коли маю своїх двох, то вже не до журналістської діяльності. Займаюся ще різними видами рукоділля. Адже коли працюєш із малечею, та й зі своїми дітками, постійно щось вигадуєш цікаве, займаєшся виготовленням якихось предметів ручної роботи. Так другим моїм захопленням став квілінг. Особливо люблю робити квіти. Навіть мрію про те, що колись я створю велику картинку з квітами.
Та жінка не лише любить писати вірші, вона полюбляє й читати. Найбільше Юлії подобаються твори Тараса Шевченка та Ліни Костенко. Маючи велику родину, на читання часу в майстрині практично не вистачає, але вона намагається знаходити декілька хвилин, аби прочитати хоч один вірш улюблених поетів.
Мамин талант написання віршів передався і старшій доньці Ксенії. Дівчинка й сама почала писати вірші. Ксенія, як і її мама, теж має у своїй маленькій творчій доробці вірші, присвячені Батьківщині. Минулого року на День села зі своїми поетичними творами брала участь у творчому конкурсі. Крім цього, дівчинка займається художньою самодіяльністю в місцевому закладі культури, куди ходять і її тато з мамою. Молодша донька ще зовсім маленька, тому батьки ще не знають, до якого виду мистецтва проявиться в неї любов.
– Відвідуємо з чоловіком заняття з народного танцю в нашому Центрі культури й дозвілля, займаємося в аматорському хореографічному колективі «Чорнобривці», – розповідає пані Юлія. – Старша донечка зацікавила нас. Виступали вже не тільки на пришибській сцені, а й на інших районних заходах.
Чоловік Юлії, окрім того, що танцює разом із дружиною, ще й малює.
– Юрій пише картини, та теж не для широкого загалу, а для себе, – говорить Юлія Пахалюк. – І пензлик до рук бере рідко, через брак часу. Картини створює на полотні масляними фарбами, та має й аерограф.
– Взагалі все, що ми робимо, це для себе – для душі, – говорить Юлія. – Адже це не робота, це відпочинок. Мені б хотілося взяти участь у якійсь виставці, але потрібно підготувати більше робіт, а для цього поки що часу не вистачає.
Звичайно, творчих планів на майбутнє в родини багато. Юлія хоче навчитися й іншим видам рукоділля, серед яких і вироби із зерен кави, а також вишивання бісером. Але зазначає, що вишиванням займеться після того, як діти трохи подорослішають. Юрій прагне вдосконалювати свої вміння. А разом вони мріють продовжувати танцювати й виховувати двох розумних і талановитих дівчаток.
Вікторія Волошина

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

www.000webhost.com