На бистрині життя

Душевний неспокій, активна життєва позиція, небайдужість, порядність, вірність, чуйність, турбота про інших – всі ці людські чесноти притаманні голові первинної ветеранської організації Білецьківської сільської ради Василю Коваленку. Саме вони забезпечують йому авторитет і шану в громаді, додають життєвої наснаги й оптимізму.
12 березня Василь Григорович відзначив 90-літній ювілей від дня народження. Справжній патріот села, людина з великим серцем, привітний і відкритий – так відгукуються про нього ті, хто його знає. А знають ветерана абсолютно всі білецьківчани, адже народився й усе своє життя він прожив тут, на батьківському обійсті. Тут збігло його босоноге дитинство, тут застала нацистська окупація, тут зустрілося велике кохання, тут народжувалися діти й росли онуки…
Про війну в чоловіка залишилися найгіркіші спомини. Він був підлітком, коли в Білецьківку прийшли фашисти. Разом з іншою сільською молоддю Василеві доводилося ховатися від облав, аби не потрапити до рук гітлерівців і не бути вивезеним до Німеччини. Цього лиха пощастило уникнути, а ось тяжка праця на будівництві доріг для німецьких машин таки не оминула.
В 1943-ому наші війська вигнали окупантів із кременчуцької землі. У цей час хлопець здобув семирічну освіту й підсобляв, як міг, у відбудові села й місцевого господарства.
17-річним юнаком, у 1945 році, пішов помічником слюсаря на Крюківський вагонобудівний завод і паралельно вчився у вечірній школі. На цьому підприємстві пропрацював від першого робочого дня й до самого виходу на пенсію. За 48 літ беззмінного трудового стажу на заводі кілька разів змінювалися хіба що спеціальності: почавши з учня слюсаря, Василь Коваленко поступово дійшов до водія-механіка-випробувача спецмашин. Тоді це були секретні обов’язки й довіряли їх далеко не кожному – лише надійним, перевіреним людям, професіоналам своєї справи. В 1991 році, отримавши заслужене звання ветерана праці, Василь Григорович вийшов на пенсію.
Особливим авторитетом і повагою чоловік користувався не лише на роботі, а й у рідному селі. Чимало скликань односельці обирали його депутатом сільської ради, та й нині він входить до складу її виконавчого комітету, досі залишається у круговерті непростих і клопітних земних буднів, активно займається громадськими справами. Ось уже понад чверть століття очолює первинний ветеранський осере­док при сільській раді, сумлінно й відповідально справляється з цими непростими й копіткими обов’язками, допомагає вирішувати будь-які проблеми, що хвилюють людей похилого віку.
З особливою теплотою відгукується про Василя Коваленка голова ради районної організації ветеранів Олексій Щербуха. Каже, це людина з великим організаторським талантом і неспокійною вдачею, яка вміє працювати й організовувати навколо себе інших, налагоджувати тісну співпрацю з сільською радою, тримати зв’язок із місцевими медиками, працівниками соціальної та культурної сфери тощо. А ще – тісно спілкуватися з нинішнім підростаючим поколінням, виховувати сучасну молодь патріотами своєї батьківщини, слугувати взірцем у громадській діяльності.
До слова, насичене, яскраве й повноцінне життя Василя Григоровича є прикладом і для його дітей – доньки Таміли й сина Юрія, і для онуків та правнуків. Їхня велика і дружна родина – найбільше щастя ветерана. Затьмарює його лише втрата коханої і вірної дружини Олександри Михайлівни, яка кілька років тому пішла за вічний горизонт, але не з його відданого й люблячого серця.

Незважаючи на свої дев’яносто, Василь Коваленко залишається на бистрині життя. Довгу й непросту земну дорогу він торує гідно і з честю, в шані й повазі людей. А це, вважає ветеран, – найбільший і найдорожчий його скарб.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

www.000webhost.com