Вона назавжди – ВЧИТЕЛЬ

Ось і пролунав останній шкільний дзвоник. Вкотре! Швидко спорожніли гамірливі класи та лункі коридори. Діти веселими зграйками вибігли на подвір’я, у весну, в літо, в канікули. Скрізь чувся безтурботний сміх, веселі перегуки. Лише випускники були по-особливому серйозні, поважні в усвідомленні свого статусу.Ніна Федорівна зайшла до свого кабінету, сіла біля вікна й задивилася на кущ калини, що пишно розбуймирився у внутрішньому дворі  школи. Потім її очі зупинилися на двох березах, що своїми кронами досягли вище другого поверху. «Як швидко виросли! – подумала. – А ніби ж учора садили…»

Почала складати якісь папки, підручники, довідники. Потім поміняла їх місцями і знову сіла. Розправила скатертину на столі, переставила підставку під календар, вазу з квітами. А ще он оберемок півоній, троянд, пізніх тюльпанів край столу лежить. Треба скласти.

Відкрила підручник із біології для 11 класу. Почала читати перший параграф.

Усміхнулася. Уявила їх, своїх учнів, за партами в новому навчальному році. Десятки розумних очей, десятки юнаків і дівчат, готових сприймати, слухати, жадібно вбирати в себе основи наук, щоб згодом понести набуті знання в життя.

«Невже я більше ніколи не зайду до класу, не розповім те, що знаю, не проведу лабораторні роботи, не вийду на дослідні ділянки? Ніколи…».

Ніна Федорівна готувала себе до цього дня заздалегідь. Звісно ж, роки. Уже й відсурмило немало літ. Та й здоров’я інколи підводить.

Але ж у думці вона ще така молода! Так радісно їй щодня підхоплюватися на світанку й поспішати до рідної школи. Так боляче сьогодні розлучатись…

Пригадує, як уперше переступила освітянський поріг…

Скільки було мрій, молодечого ентузіазму, завзяття!

Спочатку працювала методистом районного методичного кабінету у відділі освіти, а згодом – заступником директора Піщанської загальноосвітньої школи, що мала близько дев’ятисот учнів і працювала у дві зміни. Однак, якось «умудрялися» проводити педагогічні й виробничі наради, профспілкові збори, обов’язкові політзаняття, а ще – відвідували хор, брали участь у художній самодіяльності, пололи в колгоспі буряки, що їх «наділяли» кожному вчителю, заготовляли зелені гілочки для овець і сіно для корів.

Для Ніни Федорівни і ця робота була в радість, бо педагогічний інститут вона закінчила після того, як уже мала вищу сільськогосподарську освіту і професію «вчений агроном». Тому й тяжіла до землі, як до рідної матері. Недарма щороку висаджувала біля школи зі своїми учнями тисячі квітів, особливо сальвії та айстри.

Починається новий навчальний рік, ідуть діти – краса неймовірна. Цвіте школа.

Для Ніни Федорівни улюблена робота не лише у класній кімнаті. Вона розширила обрії учнівського пізнання, повела їх у загадковий і непізнаний світ науки, пошуків, досліджень.

О, скільки було труднощів, набивання гуль, злетів і падінь, продирання крізь терен до зірок. Але ж яких тільки здобутків не дістали учні Ніни Федорівни Синиці зі своїм науковим керівником!

Скільки сліз радості й перемог! Скільки щастя! На все життя вистачить.

Сама ж Ніна Федорівна теж раділа разом із ними, як дитина.

Пам’ятає, як натхненно досліджували її учениці Яна Коваленко та Олена Рець умови вирощування винограду; скільки з Оксаною Задорожною проводили дослідів стосовно інтегрованого захисту саджанців малини при вегетативному розмноженні. Як старанно вивчала її учениця Галина Наріжна вирощування посадкового матеріалу інтродуктивних декоративних хвойних рослин на основі стеблового живцювання. Та чи не найбільшим захопленням Ніни Федорівни стала робота її улюблениці Юлії Назаренко, яка досліджувала вирощування гербер. Мало того, що стільки наукової літератури перечитано, довідників, інших інформаційних джерел, скільки радості вони одержали; пізнаючи глибинний світ краси.

– Що спонукало Вас, Ніно Федорівно, до пошукової діяльності, до того, щоби керувати науковими роботами своїх учнів? Адже це так непросто, – запитуємо.

І маємо відповідь досвідченого педагога, вчителя-методиста Ніни Федорівни Синиці:

– Розвиток мислення, творчості, самостійної учнівської діяльності, уміння працювати в нестандартних ситуаціях, використовувати проблемні ситуації, творчі завдання, розвивати пізнавальний інтерес, пов’язувати теоретичний матеріал із практикою життя, новинками науки і техніки, створювати ігрові ситуації, влаштовувати наукові дискусії, створювати ситуацію успіху.

Оволодівши знаннями, учні розв’язують пізнавальні завдання різної складності. Вони осмислюють навчальний матеріал, виконують різні практичні й лабораторні роботи, роблять висновки. Така діяльність сприяє оновленню первинних знань. У результаті логічних операцій учні дізнаються про невідомі для них факти, засвоюють прийоми пізнавальної діяльності, на основі евристичного пошуку вчаться розв’язувати нестандартні завдання, розвивають свої творчі здібності. Такий рівень навчальної діяльності характеризується самостійним застосуванням одержаних знань.

– У чому секрет Вашого успіху, яка провідна ідея Вашого педагогічного досвіду?

– Апробовую механізм включення педагогічних ідей, технологій, методик, передового педагогічного досвіду в практику, як надійний засіб створення умов для саморегуляції особистості школяра в процесі урочної та позакласної діяльності, – відповідає Ніна Федорівна. – Йду шляхом творчого пошуку оригінальних та нестандартних розв’язків у вирішенні поставлених завдань і допомагають мені в цьому учні. Я організовую самостійно-пошукову діяльність, поєднуючи урочну діяльність із позакласною. Функція пізнавального розвитку передбачає необхідність розкриття перспективи розвитку уваги, пам’яті, діалектичного мислення, інтересів, здібностей, сенсорних можливостей учня. Використовую різні методи пізнавальної діяльності: інформаційний, евристичний, дослідницький, практичний. Послуговуюсь досвідом колег у плані організації нестандартних форм уроків, позакласних заходів. На мою думку, оригінальність і новизна власного педагогічного досвіду полягає в умілому використанні різних методик інтерактивного, розвиваючого, проблемного навчання при особистісно орієнтованому підході. Основа – це творче вирішення завдань – підтримувати і дати шанс учневі знайти Себе. Моя мета в процесі навчання – виховати в дітей зацікавленість, можливість пізнати невідоме, отримувати задоволення від уміння рухатися вперед.

– Ваші учні, Ніно Федорівно, переможці й призери конкурсу – захисту науково-дослідницьких робіт МАН не лише в Кременчуцькому районі, в Полтаві, на ІІ етапі конкурсу, а й у Києві, на ІІІ, заключному Всеукраїнському конкурсі учнівських наукових робіт.

–  Так у 2010–2011 та 2011–2012 навчальних роках Галина Наріжна  стала призером (ІІІ місце) ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу – захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України в секції «Лісознавство», за що була нагороджена Дипломом ІІІ ступеня та Подякою за особистий внесок у популяризацію екологічної освіти серед української молоді, високі досягнення в дослідництві. Дійсно, мої учні щороку посідали призові місця і були переможцями. Ми багато для цього працювали. Я вважаю, що відчуття перемоги додає учням сили й віри, допомагає самореалізовуватися. Однак, я ніколи не «захвалювала» своїх вихованців. Навпаки, стимулювала до роботи й далі, не дозволяла зупинятися на досягнутому.

Ніна Федорівна може безкінечно розповідати про теми наукових робіт своїх учнів пристрасно й захоплено. Їй подобається бути у вічному неспокої й пошуку. Така вже вона вдалася.

Здається, пора й зупинитися, перепочити. Але ж ні. Усе в клопотах. Понавирощує розсади різних квітів, а повесні везе до рідної школи, щоб висадити. То прийде підкаже, як правильно підрізати декоративні кущі або коли вдаліше висадити дерева. Або й просто старається пройти повз, щоб тільки почути голос шкільного дзвоника, срібного переливу її ЖИТТЯ.

Ніні Федорівні Синиці – вісімдесят. І хоча не заходить вона більше до класу, не проводить наради з учителями (бо ж завуч!), не пише зі своїми учнями науково-дослідницькі роботи, не висаджує на шкільні квітники сотні сальвій та айстр, що їх вирощувала власноруч, вона назавжди – ВЧИТЕЛЬ, той, хто сіє розумне, добре і вічне.

Один коментар до Вона назавжди – ВЧИТЕЛЬ

  1. Ольга сказав:

    Ніна Федорівна!Моя любов з Вами назавжди.
    Люблю, шаную,поважаю,вклоняюсь.

    Ваша учениця -випуск -1985 року -Оля Назаренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *