Щасливі і сумні її дороги

Усе її многотрудне життя – мов та осінь уповні, яка й золотим падолистом віхолить, і бабиним літом балує, й туманами  сірими гнітить, і вітрами-дощами  пронизує, й прощальним журавлиним клекотом душу бентежить. Так і доля її зіткалася вкупі  з цього розмаю строкатих барв – щасливих і печальних, сонячних і похмурих, радісних і тривожних.Ганну Хомівну Швець у Гориславцях  знають усі, хоча вона й не корінна жителька цього села. Сьогодні, 28 жовтня, вона відзначатиме свій ювілейний день народження. Довга й нелегка  її земна дорога дісталася вже  дев’яностої версти. І всі вони сповнені важкої праці, повсякчасних турбот, невсипущої  материнської бентеги. Бо ж вона – не просто невтомна трудівниця, добра й чуйна людина, а багатодітна мама, відзначена нагородою «Мати-героїня», яка народила й виховала восьмеро дітей!

Сама Ганна теж зростала у великому гурті. Їхня невеличка хатина в селі Вишняки на Хорольщині повнилася дитячим щебетом – у незаможній, але дружній родині Хоми Мефодійовича Одинця ставали на ноги п’ятеро дітей. Давалося це тяжко, особливо в моторошний 33-ій рік. На щастя, цю біду сім’я пережила без втрат, але наступна – страшна війна – забрала найдорожче: неньку й брата.  Тато, який залишився з чотирма дітьми, одружився вдруге, й чужа жінка замінила їм маму.

З рідною  домівкою Ганна попрощалася, коли їй сповнилося 22 роки. Тоді в їхніх Вишняках заїжджі будівельники прокладали дорогу. Був серед них і колишній фронтовик Григорій Швець. Глибокі рани, отримані в боях, стали причиною його інвалідності, одначе, це не завадило молодим людям покохати одне одного. Хлопець привіз свою наречену на Кременчуччину – в село Олефірівка Гориславської сільради. В 1950 році пара стала на весільний рушник. Ганна влаштувалася працювати в місцеве господарство. Спочатку трудилася в ланці, а невдовзі пішла телятницею на ферму. Робота, клопітна, відповідальна й нелегка, забирала весь час – від ранку й допізна.

А між нею встигали з’являтися немовлята. Невтомний бусол натрудив крила, приносячи щастя в оселю Швеців. Петро, Наталія, Лідія, Раїса, Микола, Іван і близнючки Ольга й Тетяна – це був найбільший скарб і найсвітліша радість родини. Народжуючи їх, Ганна Хомівна жодного разу не брала декретну відпустку! Дякувати Богові, на підмогу завжди приходила свекруха, та й старші доглядали за малечею. Їхній двір завжди скидався на літній вулик: галасливий, щебетливий, метушливий.  А мама – весь час на роботі. Прибіжить на обід – і одразу до домашніх справ: на городі похазяйнувати, домашнє господарство попорати. А тримали на той час чимало: двох корів, двох телят, по четверо свиней, пернату живність. Пізніми вечорами всідалася за швейну машинку – дітворі вдяганку всіляку шила, аби обновками потішити.

Особливо нестерпно стало їй, коли в 1975 році незгойні рани таки звели її Григорія в могилу. Четверо дітей на той час уже мали власні сім’ї, а ще чотирьох довелося  піднімати самій. Найменшим близнючкам було тоді всього по сім літ. Здавалося, світу білого за клопотами не бачила. А тут іще одна біда чорним саваном  накрила: після нещасного випадку смерть забрала їхнього сина Івана.

Де сили черпала – сама не відає. Окрім роботи й домашніх турбот, взялася ще й новий дім у Гориславцях, поряд із донькою Лідією, будувати. На поміч прийшли всі діти. Так і виросла будівля,  зведена спільними зусиллями. Оселилася в ній Ганна Хомівна у вісімдесятих роках минулого століття. Із часом, коли вже прийшла старість, доглядати неньку й підтримувати її перебралася сюди з Кременчука донька Раїса.

Донедавна бабуся ще сама здатна була дати собі раду, а цьогоріч сили й здоров’я надто ослабли – навіть клінічну смерть довелося перенести. Даються взнаки й праця тяжка, й напруга постійна, й переживання безкінечні. В Ганни Хомівни 52 роки трудового стажу, і всі – в місцевому господарстві. Вийшовши на пенсію, жінка полишила ферму, але ще 15 літ трудилася на току. За сумлінність і відповідальність, старання й виробничі здобутки  неодноразово нагороджувалася грамотами й цінними подарунками.

І все ж найбільшою своєю нагородою й найціннішим  дарунком вважає Ганна Швець восьмеро своїх дітей, тринадцятеро онуків, сімнадцятеро правнуків, четверо праправнуків. На п’яте маля очікують уже невдовзі – й воно буде безмежною радістю для бабусі до її 90-літнього ювілею.

Тетяна Керімова

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

www.000webhost.com