Нехай добро вертається сторицею

У цілу вервечку новорічно-різдвяних свят у родині Солодовників вписується щороку ще одне – день народження глави сімейства Миколи Онуфрійовича. Нинішнього січня він буде особливим і вельми поважним – сьогодні імениннику виповнюється вісімдесят!

Два десятиліття він був першою посадовою особою в Кременчуцькому районі, мав причетність до багатьох суспільно значимих подій регіону і вніс вагомий вклад у розбудову й розвиток сільського господарства на Полтавщині. Від нього як керівника значною мірою залежав імідж району, його місце й функціональне значення, потужний виробничий і кадровий потенціал, долі багатьох людей.

Народився Микола Солодовник 9 січня 1939 року в селянській родині в селі Райківщина на Хорольщині. Дитинство, обпалене війною, було затьмарене ще страшнішим болем – коли хлопчикові було вісім років, померла мама. Проте,це не зламало дитячу душу, і проросли в ній зерна добра, засіяні щирим материнським словом.

Любов до рідної землі, до мудрих і розважливих сільських людей-трударів Микола всотав із молоком матері. Тож закінчивши Покровськобогачанську семирічну школу, вирішив вступити до Березоворудського сільськогосподарського технікуму на агрономічне відділення. Але так сталося, що навчатися довелося спеціальності зоотехніка. Технікумівський диплом отримав з відзнакою і продовжив навчання в Полтавському сільськогосподарському інституті. Студентське життя було насичене різними подіями і яскравими враженнями. Вже тоді Микола Солодовник формувався як лідер, організатор.

У 1962 році молодий дипломований і перспективний спеціаліст почав свою трудову діяльність в одному з найбільших господарств Хорольщини – колгоспі імені Ілліча, що його очолював тоді Герой Соціалістичної Праці Іван Козлов. Саме цій людині завдячує Микола Онуфрійович своїм становленням і як спеціаліста, і як особистості. Здібний, наполегливий і цілеспрямований юнак постійно підвищував свою фахову майстерність, шукав шляхи нарощування темпів ефективного розвитку тваринництва. І вже через три місяці від початку роботи був призначений головним зоотехніком колгоспу.

В цьому ж таки господарстві зустрів він і свою долю – Людмилу, з якою 1 травня 1963 року відгуляли комсомольське весілля.

У розмірений ритм селянської роботи несподівано увірвалася солдатська служба: у зв’язку з чехословацькими подіями Миколу Солодовника призвали до армії, де він прослужив із 1968 по 1970 роки. По тому повернувся в господарство вже на посаду заступника голови колгоспу з тваринництва. У свої 32 роки Микола Онуфрійович став головою сільської ради в с. Штомпелівка Хорольського району, в 35 – очолив місцевий колгосп, а ще за кілька років – став головою виконкому Хорольської районної ради. Тут уже вкотре найповніше розкрилися його організаторські здібності, професіоналізм, творчий потенціал, діловитість, принциповість і разом з тим турботливе й великодушне ставлення до людей.

На Кременчуччину Микола Солодовник приїхав після дворічного навчання у вищій партійній школі. З лютого 1982-го й аж до 1991 року працював першим секретарем Кременчуцького райкому партії. Йому вдалося налагодити тісні й плідні відносини з містом, із великими промисловими підприємствами, розпочати активне будівництво житла на селі. Так у 1986 році виросли одразу дві нові вулиці – в селі Ройове Кам’янопотоківської та селі Варакути Омельницької сільрад. Будувалися школи, дитячі садки, медичні заклади, будинки культури, асфальтувалися дороги, докладалися зусилля, аби в кременчуцькі села прийшов газ.

Де б не трудився після цього Микола Онуфрійович – начальником управління сільського господарства Кременчуцького райвиконкому, представником Президента України в Кременчуцькому районі, заступником голови правління з сільськогосподарського виробництва в екологічній асоціації міст і сіл районів Придніпров’я «Славутич», інженером служби обліку газу в Кременчуцькому лінійно-виробничому управлінні магістральних газопроводів УМГ «Черкаситрансгаз» – на всіх посадах він працював не покладаючи сил і здоров’я, добре робив свою справу, завжди прагнув допомогти всім, хто звертався до нього за допомогою.

Кваліфікований спеціаліст-професіонал, мудрий керівник, цікава непересічна особистість і надзвичайно порядна людина – так відгукуються про Миколу Солодовника всі, кому доводилося з ним працювати. Його заслуги високо оцінені державою, а найвищим визнанням кременчуцької громади стало присвоєння йому у 2008 році звання Почесного громадянина Кременчуцького району. Сам же він цінує в людях доброту, надійність у стосунках та професіоналізм, а ще – справжню й вірну чоловічу дружбу.

У день славного ювілею щиро зичимо Миколі Онуфрійовичу міцного здоров’я, сімейного затишку, благополуччя й достатку. Нехай доля дарує ще багато років життя, а добро, віддане людям, повертається сторицею.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

www.000webhost.com