Мости любові й пам’яті

Про літературні успіхи директора районного будинку дитячої та юнацької творчості Тамари Васильєвої газета «Перемога» розповідала своїм читачам уже не раз. Талановита й чуттєва поетеса, вона легко  й невимушено прокладає духовні мости від свого великого серця до сотень сердець шанувальників її високохудожнього слова. А нещодавно вона взялася поєднати мистецьким  перевеслом два мальовничі й дорогі її серцю краї – Кременчуцький і Ємільчинський.Враженнями від нещодавнього приїзду своєї землячки на малу батьківщину захоплено й піднесено поділився з нашою редакцією ветеран військової служби, полковник у відставці, краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, автор проекту-етнофестивалю народної творчості «Витоки Уборті медові» Петро Скиба із села Андрієвичі Ємільчинського району Житомирської області. З особливою гордістю він наголосив на тому, що серед численних талантів, якими славиться кременчуцька земля, є й ті, кого народив, виколисав і виплекав ємільчинський край.

Зокрема, в селищі Ємільчине проходили шкільні роки відомого кременчуцького поета Олега  Головка, який у  далекому 1958 році закінчив Ємільчинську середню школу №1, а згодом, після закінчення Томського електромеханічного інституту залізничного транспорту, від 1962 року проживав, працював і активно займався письменницькою діяльністю в Кременчуці. До слова, він був близьким і добрим другом нашої газети, часто заходив до редакції на приятельські й довірливі бесіди,   нерідко публікував на шпальтах «Перемоги» свої літературні доробки. У червні спливають три роки відтоді, як ця обдарована й непересічна людина пішла у засвіти, проте, пам’ять про нього зорить і в наддніпрянських просторах, і в поліських.

У селі Куліші Ємільчинського району народилася й Тамара Васильєва. Про свою безмірну любов до отчої землі вона повторює завжди і скрізь – у зворушливих і пронизаних легким смутком  рядках власних поезій, на творчих зустрічах і презентаціях. Цим почуттям вона, здається, живе, дихає, снить… Тому таким природним, зрозумілим, щирим і непідробним  є її бажання   налагодити творчий міст «Кременчук – Ємільчине». І першим, досить вдалим, яскравим і незабутнім кроком на цьому шляху став її приїзд до земляків напередодні Дня матері, теплі й бентежні зустрічі з учнями й педагогами в Ємільчинському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1, Ємільчинській гімназії  та Кулішівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.

– Почесна гостя передала в дарунок книгу «Вечір світлої пам’яті Олега Головка» (упорядник – кременчуцька поетеса Ольга Пилипчук), – розповідає Петро Скиба. – Цю книгу видали митці художнього слова спілки літераторів «Славутич» м. Кременчук і наповнили її зміст творами Олега Головка та авторськими поезіями-присвятами своєму колезі по перу, поетові Олегу Головку, які вони створили й декламували на вечорі пам’яті до другої річниці його світлої пам’яті. Також Тамара Васильєва презентувала свою третю поетичну збірку «Мамина хустка». Цю книгу авторка присвятила своїй мамі, Марії Іларіонівні Плисак, яка тридцять вісім років сіяла зерна знання й добра на сільській освітянській ниві, навчаючи дітей українській мові та літературі. Щирі й теплі спогади про село, в якому народилася і зросла, поетеса передала художнім словом, своїми віршами й піснями. Слухаючи їх та переглядаючи її авторські слайди й відеокліпи, які вона при цьому демонструвала, всі присутні відчули непідробне тепло рядків поезії вірної доньки Полісся. Її переживання за рідний край, за проблеми його довкілля передалося як дорослим, так і дітям. Водночас в поетичних рядках її творів лунало й тепло Кременчуччини, яка стала її другою малою батьківщиною.

– На обох зустрічах прочитані поезії розхвилювали присутніх, бо все написане і присвячене нею своїй мамі, написане так, нібито про маму кожного з присутніх, – продовжує свою емоційну розповідь Петро Скиба. – Звісно, що кожен, як уміє, намагається знаходити ті слова, якими можна висловити свою безкінечну любов до матері, але уважно прислуховуючись до поезій, що їх декламувала героїня на творчих зустрічах, кожен переконався в тому, що поетеса несе світові істину: «Найкраща мама – моя матуся». На зустрічі порушувалося питання патріотизму, говорилося про нас, людей, які народились на Землі, але живуть під вічним Небом, волею якого твориться доля кожного з нас. Її поетичні рядки на цю тематику спонукали кожного задуматися над сенсом свого життя й бути активнішими на суспільному терені.

Не забарилися зі словом у відповідь і присутні на цих творчих зустрічах краяни Тамари Васильєвої – директор Кулішівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Галина Фомішина, ветеран педагогічної праці, колишній її вчитель і завуч Кулішівської середньої школи Микола Андрійович Дідус, її однокурсники по навчанню в Житомирському державному педагогічному інституті імені І. Франка Микола й Тетяна Денисюки (нині педагоги Андрієвицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів).

!!! Тепло людських сердець, бентежна й ніжна любов, трепетна й світла пам’ять, хвиля щирої втіхи й радості від спілкування – все це не лише наповнювало зали й творило атмосферу зустрічей Тамари Васильєвої зі своїми краянами, а й слугувало для поетеси новим, потужним і життєдайним джерелом натхнення, завзяття й подальшого  творчого поступу. Бо ніщо так не окрилює й не наснажує, як відчуття своїх правічних коренів, неповторний і незабутній трунок рідної землі.

Тетяна Керімова

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

www.000webhost.com