Рубрика: Людина

Щастя знає, кого шукає

Чи можна посперечатися з цією народною мудрістю? Звісно, ні. Бо ж не здатна почуватися щасливою лиха чи заздрісна, скупа чи ница людина. Блаженне відчуття справжньої земної радості притаманне тим, хто себе віддає іншим і в цьому вбачає сенс свого життя.

Букет багряний літ осінніх…

Її істинно жіноча душа безмежно залюблена у квіти. В горщечках на підвіконні в квартирі, на клумбах біля входу до під’їзду її будинку, на вишитому власноруч полотні – здається, вони повсюди з нею. Та й сама вона, наче сива волошка – маленька, тендітна, зворушлива і світло-сонячна…

Життя прожити – не поле перейти

Лідія Крамаренко (фото з архіву)

Теплого погожого осіннього дня 22 жовтня 1955 року в сім’ї колгоспників у с. Омельник народилася друга донька, яку назвали Лідою.

Поєднані долею

Подружжя Ткаченків.

Кому, як не їм, достеменно знати, що то таке – одвічна хліборобська праця. Від діда-прадіда селянського роду, з пуп’янку біля землі, в невсипущих сільських клопотах – вони поєднані не лише схожими долями й шлюбними узами, а й спільною роботою в сільському господарстві. Й нехай обоє вже давно на заслуженому відпочинку, професійне свято аграріїв залишається для них особливим і по-сімейному близьким.

Заслужений – значить кращий

Микола Коваленко.

До високого визнання своєї праці й заслуг перед Батьківщиною Микола Коваленко йшов довгим, многотрудним, сповненим постійним хліборобським неспокоєм і сумлінною роботою шляхом. Але – не манівцями, а одним-єдиним, з дитинства обраним і жодного разу не схибленим напрямком.

Життя, як колос ваговитий

Василь Соловйов.

Благодатна омельницька земля, зігріта сонцем і напоєна дощами, споконвіку щедро родить не лише важким колосом, а й працьовитим хліборобським людом. Скільки відомих постатей вийшли в широкий світ із цих країв, скільки знатних аграріїв прославили його своїми трудовими здобутками!

Молодим усе під силу

Леонід Франчук.

У наш час рідко зустрінеш людину, яка могла б сказати: «На роботу йду, як на свято!», тим паче, в сільській місцевості. Частіше чуєш: то зарплата не влаштовує, то графік роботи, то умови праці…

Серце, віддане землі

Володимир Хоменко.

Щедро напоєна осінніми дощами, дбайливо вкрита золотою ковдрою опалого листу, заврунена зеленим оксамитом озимини – осінь завжди тішить його хліборобську душу. А нинішня й поготів, адже вона особлива, сімдесят п’ята на його життєвому прузі. Й нехай уже й від виробничих справ відійшов давно, й загальногосподарські клопоти щодень не обсідають, серце його все одно назавжди землі віддане.

Палітра творчої душі


Такі навдивовижу щирі, осяйні й зворушливі зустрічі випадають нечасто. Можливо тому, що світ довкола став сірішим і злобливішим, що будні в ньому спливають переважно в приземленій суєті й турботах про хліб насущний, що черствіють потроху людські серця й байдужіють душі, здаючись у полон зневірі й відчаю. І раптом серед цього холодного потоку осінньої хмурості – теплий, сонячний подих її бентежної лірики…

Налаштована на добро


У першу неділю листопада своє професійне свято відзначали працівники соціальної сфери – люди, чиє повсякдення сповнене гуманізму, милосердя, тепла. На них покладена відповідальна й почесна місія – піклуватися про тих, хто потрапив у нелегкі життєві ситуації, допомагати їм, підтримувати й оберігати.