Рубрика: Людина

Мелодія довжиною в життя

Т. Черниш нерозлучний з гармонією.

Коли на вулицях села Недогарки співучим соловейком виграє гармонь – усі знають, що сьогодні свято. Без гармоні й пісня не так співається, бо дає вона настрій, спонукає до веселощів та жартів. Люди, які важко працювали, хочуть розрядитись, повеселитись, відійти від турбот, забутися. А на другий день, згадуючи вчорашнє з приємністю, обов’язково наспівують одну з мелодій, що вразила серце.

Земна дорога, праведна і гідна

Доля Віри Яківни Ільченко схожа на долі десятків тисяч її ровесників – покоління, обпаленого війною, змученого голодом, змореного розрухою, проте не скореного, не поставленого на коліна. Покоління, яке своєю сподвижницькою, невтомною працею піднімало з руїн країну, будувало заводи й фабрики, розвивало і зміцнювало сільське господарство, поклало всі свої сили, здоров’я, знання і вміння на благо і процвітання рідного краю…

У злагоді з собою і навколишнім світом


Нещодавно свій 90-літній ювілей від дня народження відзначатиме жителька села Заруддя Катерина Антонівна Капустян. Односельці з повагою називають її «совість села». І це – найвища оцінка її життєвого шляху.

Щастя знає, кого шукає

Чи можна посперечатися з цією народною мудрістю? Звісно, ні. Бо ж не здатна почуватися щасливою лиха чи заздрісна, скупа чи ница людина. Блаженне відчуття справжньої земної радості притаманне тим, хто себе віддає іншим і в цьому вбачає сенс свого життя.

Букет багряний літ осінніх…

Її істинно жіноча душа безмежно залюблена у квіти. В горщечках на підвіконні в квартирі, на клумбах біля входу до під’їзду її будинку, на вишитому власноруч полотні – здається, вони повсюди з нею. Та й сама вона, наче сива волошка – маленька, тендітна, зворушлива і світло-сонячна…

Життя прожити – не поле перейти

Лідія Крамаренко (фото з архіву)

Теплого погожого осіннього дня 22 жовтня 1955 року в сім’ї колгоспників у с. Омельник народилася друга донька, яку назвали Лідою.

Поєднані долею

Подружжя Ткаченків.

Кому, як не їм, достеменно знати, що то таке – одвічна хліборобська праця. Від діда-прадіда селянського роду, з пуп’янку біля землі, в невсипущих сільських клопотах – вони поєднані не лише схожими долями й шлюбними узами, а й спільною роботою в сільському господарстві. Й нехай обоє вже давно на заслуженому відпочинку, професійне свято аграріїв залишається для них особливим і по-сімейному близьким.

Заслужений – значить кращий

Микола Коваленко.

До високого визнання своєї праці й заслуг перед Батьківщиною Микола Коваленко йшов довгим, многотрудним, сповненим постійним хліборобським неспокоєм і сумлінною роботою шляхом. Але – не манівцями, а одним-єдиним, з дитинства обраним і жодного разу не схибленим напрямком.

Життя, як колос ваговитий

Василь Соловйов.

Благодатна омельницька земля, зігріта сонцем і напоєна дощами, споконвіку щедро родить не лише важким колосом, а й працьовитим хліборобським людом. Скільки відомих постатей вийшли в широкий світ із цих країв, скільки знатних аграріїв прославили його своїми трудовими здобутками!

Молодим усе під силу

Леонід Франчук.

У наш час рідко зустрінеш людину, яка могла б сказати: «На роботу йду, як на свято!», тим паче, в сільській місцевості. Частіше чуєш: то зарплата не влаштовує, то графік роботи, то умови праці…