Рубрика: Людина

Життя прожити – не поле перейти

Лідія Крамаренко (фото з архіву)

Теплого погожого осіннього дня 22 жовтня 1955 року в сім’ї колгоспників у с. Омельник народилася друга донька, яку назвали Лідою.

Поєднані долею

Подружжя Ткаченків.

Кому, як не їм, достеменно знати, що то таке – одвічна хліборобська праця. Від діда-прадіда селянського роду, з пуп’янку біля землі, в невсипущих сільських клопотах – вони поєднані не лише схожими долями й шлюбними узами, а й спільною роботою в сільському господарстві. Й нехай обоє вже давно на заслуженому відпочинку, професійне свято аграріїв залишається для них особливим і по-сімейному близьким.

Заслужений – значить кращий

Микола Коваленко.

До високого визнання своєї праці й заслуг перед Батьківщиною Микола Коваленко йшов довгим, многотрудним, сповненим постійним хліборобським неспокоєм і сумлінною роботою шляхом. Але – не манівцями, а одним-єдиним, з дитинства обраним і жодного разу не схибленим напрямком.

Життя, як колос ваговитий

Василь Соловйов.

Благодатна омельницька земля, зігріта сонцем і напоєна дощами, споконвіку щедро родить не лише важким колосом, а й працьовитим хліборобським людом. Скільки відомих постатей вийшли в широкий світ із цих країв, скільки знатних аграріїв прославили його своїми трудовими здобутками!

Молодим усе під силу

Леонід Франчук.

У наш час рідко зустрінеш людину, яка могла б сказати: «На роботу йду, як на свято!», тим паче, в сільській місцевості. Частіше чуєш: то зарплата не влаштовує, то графік роботи, то умови праці…

Серце, віддане землі

Володимир Хоменко.

Щедро напоєна осінніми дощами, дбайливо вкрита золотою ковдрою опалого листу, заврунена зеленим оксамитом озимини – осінь завжди тішить його хліборобську душу. А нинішня й поготів, адже вона особлива, сімдесят п’ята на його життєвому прузі. Й нехай уже й від виробничих справ відійшов давно, й загальногосподарські клопоти щодень не обсідають, серце його все одно назавжди землі віддане.

Палітра творчої душі


Такі навдивовижу щирі, осяйні й зворушливі зустрічі випадають нечасто. Можливо тому, що світ довкола став сірішим і злобливішим, що будні в ньому спливають переважно в приземленій суєті й турботах про хліб насущний, що черствіють потроху людські серця й байдужіють душі, здаючись у полон зневірі й відчаю. І раптом серед цього холодного потоку осінньої хмурості – теплий, сонячний подих її бентежної лірики…

Налаштована на добро


У першу неділю листопада своє професійне свято відзначали працівники соціальної сфери – люди, чиє повсякдення сповнене гуманізму, милосердя, тепла. На них покладена відповідальна й почесна місія – піклуватися про тих, хто потрапив у нелегкі життєві ситуації, допомагати їм, підтримувати й оберігати.

На захист країни – за покликом серця


Одразу трьома святами позначена в календарі дата 14 жовтня: Покровом Пресвятої Богородиці, Днем українського козацтва й Днем захисника України. Й це не випадково, адже всі вони тісно переплетені між собою: багатовіковими історичними узами, невпокореним національним духом, глибоким патріотизмом, славою і звитягою. Усі вони вшановують тих, для кого заступництво – святий і праведний обов’язок.

Добро, подароване іншим

Раїса Мільченко.

Рівно рік тому «Перемога» публікувала на своїх сторінках матеріал про громадську діяльність голови первинної ветеранської організації при Потоківській сільській раді Раїси Мільченко. Сьогодні знову виносимо на читацький загал розповідь про цю щедрої душі й невгамовного серця людину. І привід для того – досить вагомий: нещодавно  Раїса Родионівна відзначила свій 70-літній ювілей від дня народження.

www.000webhost.com