«Зерно сіється – будемо жити». Районне свято під такою назвою, приурочене Дню працівників сільського господарства, відбулося сьогодні в актовій залі Кременчуцького педагогічного коледжу ім. А.С. Макаренка.

Щирі слова вдячності за добрі діла, великі й милосердні серця, за чуйність, терпіння, щирість, любов і співчуття  до людей лунали минулого тижня на адресу працівників соціальної сфери району. З нагоди їхнього професійного свята у великій залі адмінбудівлі відбулися традиційні районні урочистості під назвою «Твори добро».

«Колобок іде до школи» – виставою під такою назвою розпочав своє творче життя ляльковий театр при Піщанській сільській бібліотеці для дітей. Хоча, точніше буде сказати – відродився, повернувся із забуття, завдячуючи великим старанням і палкому бажанню натхненниці такої  ідеї – завідувача бібліотеки Ольги  Сльоти.

«Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?» –таким  душевним болем пронизаний кожен рядок знаменитого вірша  Віктора Баранова «До українців». Написаний у далекому 1989 році, він був актуальним тоді й залишається таким же сьогодні. Й хоча сам автор уже відійшов у далекі світи, його пристасне поетичне слово звучить і нині набатно, злободенно,  стривожено й заклично. 

Одразу два мистецькі колективи Кременчуцького району захищали минулої суботи звання «народний». Зайве говорити, що виступали  вони на аматорській сцені з особливим натхненням і наснагою: окрилені радістю творчого злету, пристрастно й захоплено демонстрували   поважній комісії всі барвисті грані свого яскравого, самобутнього таланту.

У Максимівці тематичні заходи з нагоди 75-ої річниці звільнення села від фашистських загарбників відбулися 27 вересня. Розпочалися вони біля «Меморіалу вічно живим» урочистим мітингом, участь у якому взяли керівники громади, місцеві жителі, учні тутешнього навчально-виховного комплексу.

День у день,  рівно через 75 років від 29 вересня 1943-го, коли в районі Келеберди проходила одна з найжорстокіших і найкровопролитніших операцій, розгорнутих на території Полтавщини, – відволікаюча переправа наших військ через Дніпро, зібралися жителі села на врочисте вшанування цієї скорботної дати.

29 вересня по-родинному тепло й щиро відзначили день визволення села від нацистських загарбників у  Кобелячку. Оскільки ця дата співпала з храмовим святом, то  серед численних учасників заходу були не лише місцеві жителі, а й багато гостей з усього Кременчуцького району.

Приємними подіями позначився День села і для мешканців Потоківської сільради. 29 вересня поточани й численні гості зібралися на святкові урочистості, що проходили перед будівлею  місцевого центру культури й дозвілля.

Сім із половиною десятиліть спливли відтоді, але не меркне, не тьмяніє велич подвигу наших солдатів, як і не вщухає біль у серцях тих, кому війна понівечила життя, забрала рідних людей, зруйнувала родини, спопелила дитинство чи юність. Тож кожен вересень у селах лівобережної Кременчуччини озивається лункими, врочистими й печальними водночас дзвонами немеркнучої пам’яті поколінь.