Прийшов Прокіп – розбив розміт

Сьогодні –  мученика Прокопа. У давнину в цей день на шляхах ставили віхи, щоб мандрівники не збилися з дороги. Тому казали: «Прийшов Прокіп – розбив розміт, по снігу ступає – дорогу копає». Дорога, прокладена на Прокопа, трималася до самої весни.

Сьогодні Введення; хто ходить на Третю Пречисту в гості, про вареники з коноплями та чи варто покладатися на інтуїцію

Сьогодні свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Введення належить до дванадцяти найбільших церковних свят. Воно встановлено на згадку про перші відвідини Єрусалимського храму трирічною Дівою Марією. Виконуючи дану Богові обітницю, батьки Марії – Йоаким і Анна, привели її до храму, і там священик за велінням Господнім увів дівчинку до Святеє святих – найсокровеннішого місця, куди лише раз на рік заходив сам.

Радуйтеся люди, бо йде грудень; магія п’яти п’ятниць першого місяця зими і чи варто сьогодні розслаблятися

Вчора проводжали осінь, а сьогодні зустрічаємо зиму – на порозі грудень! Хоч давнє народне прислів’я дещо песимістично стверджує, що «сумний грудень у свято і в будень», але все одно, цей місяць позначений особливою атмосферою: тут і кінець року, і цілий цикл різдвяно-новорічних свят: третя Пречиста (4 грудня), Катерини (7), Андрія (13), Варвари (17), Сави (18), Миколая (19), Ганни (22) і, нарешті, Спиридона Сонцеворота (25 грудня).

Сьогодні Григорія чудотворця; проводжаємо осінь і працюємоне покладаючи рук

Ну ось: сьогодні останній день листопада і осені. Завтра – зима! Якщо прислухатися, то можна почути, як святий Миколай, муркочучи собі під ніс пісеньку, збирає для всіх слухняних діток чималу торбу подарунків і як у картонних коробках радісно перешіптуються між собою ялинкові прикраси: їм просто не терпиться потрапити на ялинку, щоб виблискувати і миготіти, тішачи нас.

Кіберполіція попереджає про масове розповсюдження вірусу шифрувальника Scarab

24 листопада було зафіксовано вірус шифрувальник, відомий як Scarab. Його розповсюдили за допомогою найбільшої спам-ботнет мережі «Necurs».

Життя прожити – не поле перейти

Лідія Крамаренко (фото з архіву)

Теплого погожого осіннього дня 22 жовтня 1955 року в сім’ї колгоспників у с. Омельник народилася друга донька, яку назвали Лідою.

Поєднані долею

Подружжя Ткаченків.

Кому, як не їм, достеменно знати, що то таке – одвічна хліборобська праця. Від діда-прадіда селянського роду, з пуп’янку біля землі, в невсипущих сільських клопотах – вони поєднані не лише схожими долями й шлюбними узами, а й спільною роботою в сільському господарстві. Й нехай обоє вже давно на заслуженому відпочинку, професійне свято аграріїв залишається для них особливим і по-сімейному близьким.

Заслужений – значить кращий

Микола Коваленко.

До високого визнання своєї праці й заслуг перед Батьківщиною Микола Коваленко йшов довгим, многотрудним, сповненим постійним хліборобським неспокоєм і сумлінною роботою шляхом. Але – не манівцями, а одним-єдиним, з дитинства обраним і жодного разу не схибленим напрямком.

Життя, як колос ваговитий

Василь Соловйов.

Благодатна омельницька земля, зігріта сонцем і напоєна дощами, споконвіку щедро родить не лише важким колосом, а й працьовитим хліборобським людом. Скільки відомих постатей вийшли в широкий світ із цих країв, скільки знатних аграріїв прославили його своїми трудовими здобутками!

Молодим усе під силу

Леонід Франчук.

У наш час рідко зустрінеш людину, яка могла б сказати: «На роботу йду, як на свято!», тим паче, в сільській місцевості. Частіше чуєш: то зарплата не влаштовує, то графік роботи, то умови праці…